Це було в травні.
У листопаді холодний, невидмий незнайомець, якого лікарі назвали пневмонією, переслідував колонію, торкаючись когось тут і там своїми крижаними пальцями.
На східній стороні цей розбійник сміливо крокував, побиваючи своїх жертв балами, але його ступні повільно просувалися по лабіринту вузьких і зарослих мохом "місць".
Містер Пневмонія був не з тих, кого можна було назвати благородним  старим джентельменом.
Маленька жінка, послаблена каліфорнійськими вітрами, наврядче б змогла стати справедливим суперником страждаючому  від задишки дурнику з кровавими руками.
Але він  убив Джонсі; майже не рухаючись, на своєму пофарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь вікна в Німецькому стилі на голу стіну сусідньго  цегляного будинку.
Одного ранку зайнятий лікар запросив С'ю до коридору кудлатою, сивою бровою.
