«Біжать хвилини, і я, Левій Матвій, знаходжусь на Лисій Горі, а смерті все нема!»
Далі:
«Сонце котиться додолу, а смерті нема».
Тепер Левій Матвій безнадійно записав гострою паличкою так:
«Боже!
За що гніваєшся на нього?
Пошли йому смерть».
Записавши це, він хворобливо схлипнув і знову нігтями поранив свої груди.
Причина відчаю Левія полягала в тій страшній невдачі, що спіткала Ієшуа і його, і, окрім того, в тій важкій помилці, яку він, Левій, на його думку, скоїв.
Позавчора вдент Ієшуа і Левій знаходились у Віфанії під Єршалаїмом, де гостювали у одного городника, котрому надвзичайно спобобались проповіди Ієшуа.
Увесь ранок обоє пропрацювали на городі, допомагаючи хазяїну, а увечері, коли прохолодно, збиралися йти в Єршалаїм.
Але Ієшуа чомусь став квапитися, сказавши, що у нього в місті негайна справа, і пішов один близько полудня.
От у цьому й полягала перша помилка Левія Матвія.
Навіщо, навіщо він відпустив його самого!
