Усе наше життя це система роздоріж та алгоритмів вибору.
кожен день ми робимо тисячі виборів від яких залежить наше майбутнє.
Але є особливі роздоріжжя від вибору на яких залежать долі мільйонів, долі наступних поколінь, доля країни.
Помилки на цих роздоріжжях коштують дуже дорого і, часом, наш вибір виводить нас на нове роздоріжжя вибір на якому завчасно принесе фатальні наслідки.
Це так звана "вилка", в якій втрати неминучі.
До чого це я все?
Тогоріч моя Україна зустрілася з вибором: або повернути в фатальну "вилку", або рухатись прямою важкою наміченою дорогою.
Оскільки, #козойоби нічого не знають про роздоріжжя, а більше турбуються про вміст свого шлунку, вибір було зроблено у бік посипаної манною "вилки".
Чому у нас право голосу мають #козойоби це інша важлива тема.
Тож ми невпинно рухаємося до наступного роздоріжжя будь-який вибір на якому не принесе нічого доброго.
Один з них, "не розхитувати бо путінападе", призведе до поступового демонтажу Держави і ми знову заорбітимося з віковим монстром Московією.
Думаю, це не потрібно доводити, бо процеси вже набрали очевидних, навіть для сліпих "шлунків", масштабів.
Другий шлях: почати швидкі зміни влади Майданом.
Але для цього випадку на наших кордонах вже стоять танки з уже прогрітими двигунами.
Третього шляху на цьому роздоріжжі немає!
Може й є, але ймовірність їх реалізації настільки фантастична, як падіння метеорита акурат на Московію і миттєве огненне очищення території за поребриком.
Задавав питання деяким людям, що знають стан справ і реальні сценарії, про те чи може Україна вистояти у такому військовому протистоянні.
Відповідь була песимістично ствердна.
А як думаєте ви?
Які сценарії розіграються в найближчі рік-два?
Те, що ми як країна і як нація втратимо - це вже навіть не питання, це факт, який спостерігаємо щодня.
Питання лиш в порядку тих втрат, як у виміру крові, часу, економіки, історичної репутації, скалічених людських життів та невиправно зіпсованих поколінь.
