До вечора приїхав Квашин.
Перед виїздом з міста він побував у себе на квартирі та дізнався від двірника, що, коли він був відсутній, приїзжала його жінка.
- А ось і я! - сказав він весело, заходячи в кімнату тещі і роблячи вигляд, ніби не помічає заплаканих, сурових обличь.
- А ось і я!
П'ять діб не бачились!
Він швидко поцілував руки жінці та тещі і, з виглядом людини, що закінчила з тяжкою працею, повалився в крісло.
- Уф! - сказав він, випускаючи з легенів все повітря.
- Тобто, ось так змучився!
Ледь сиджу!
Майже п'ять діб.. вдень та вночі жи, як на бівуаках!
На квартирі ні одного разу не був, можете собі уявити!
Весь час возився з конкурсом Шипунова та Іванчикова, довелося працювати в Галдієва, у його конторі, при магазині..
Ні їв, ні пив, спав на якійсь лавці, весь прохолонув..
Хвилини вільної не було, ніколи було навіть у себе на квартирі побувати.
Так, Надюша, я і не був вдома...
