Про український кінематограф, до часів Майдану 13-14 років, можна було говорити або щось хороше, або нічого.
Фільмів майже не знімали, ті що знімали, або були не дуже, або були "поетичним" кіно - абсолютно незрозуміле бог зна шо, яке вже давно мало померти.
Що до речі таке кіно благополучно і зробило, в 2008 році з фільмом "Богдан-Зіновій хмельницький".
(ск)
Тотальна непідтримка з боку держави, байдужість самого населення до власного кіно, й орієнтованість того ринку що лишився, був в сторону москалів.
А потім стався Майдан, третій за ліком, який мав значний вплив на новітню історію України, і для фільмів у тому числі.
Держ. Кіно почало збільшувати обсяг коштів на створення фільмів, частина зних почала орієнтуватись на українців, і про українців.
Чи стало від цього краще?
Ну це звичайно як на це поглянути.
Його стало більше, якщо порівняти з кількістю фільмів нульових, і десятих  різниця буде очевидною.
Це добре звичайно, ат чи стало воно краще?.
І так і ні, якщо в тих ще нульових з хорошого можна згадати,  хіба більш менш непогану "Штольню", то в десятих були хороші "Кіборги""Дике поле" можливо "Червоний""Наші котики"(я розумію що останнє довбонуте, але довбонутим його і задумували), та "Захар Беркут" це ті які я особисто бачив, й вважаю хорошими фільмами.
Вже погодьтесь краща ситуація.
(ск)
Та і гівняних фільмів з'явилось немало, хоча кого я дурю, цих фільмів як гівна.
Різні "Дзідзьо Контрабас""Свінгери"та будь-яке лайно що знімав квартал (а всі їх фільми повне гімно і образа кінематографу), назнімались в великій кількості.
Проте хороші фільми не бувають без поганих, й фільморобам треба практика і час щоб зняти щось хороше.
Тому поки на ситуацію з кіно в Україні, можна дивитись позитивно, врешті решт живого хоч можна лаяти, якщо по ділу...
