Я винайняв воза тієї ночі та почав продаж гірких настоянок на Мейн Стрит.
Фішер Гілл було низинним, малярійним містечком; і складний гіпотетичний пневмо кардіальний протискорбутний тонік був саме тим, що, як я виявив, юрбі було потрібно.
Гіркі настоянки почали розлітатися як солодкі хлібці на вегетаріанській вечері.
Я продав дві дюжини по п'ятдесят центів за кожний, коли відчув як хтось тягне за фалду мого пальта.
Я знав, що це значить, тому я сліз  <з возу> і вклав п'ятидоларову банкноту у долоню чоловіка із срібною німецькою зіркою на лацкані.
- Констебле, - сказав я.
- Це чудова ніч.
- Чи є у вас міська ліцензія, - він спитав, - на продаж цієї нелегальної речовини, яку ви улесливо називаєте ліками?
