Єгор  Іванович швидко озирнувся і сплеснув руками.
- А де ж це саме ... чім грітись, га? - запитав він, злякано дивлячись то на губернатора, то на архієрея.
- Ваша величність!
Владико святий!
Чай, і мадами замерзли!
Треба чого небуть!
Так неможливо!
Все замахали руками, стали говорити, що вони приїхали на каток не для того, щоб грітися, але голова, нікого не слухаючи, відчинив двері і закивав комусь зігнутим в гачок пальцем.
До нього підбігли артільник і пожежний.
— ось що,біжіть до Саватіну, - пробурмотів він, - і скажіть, щоб якомога скоріше надіслав сюди того ...
Як його?
Чого б такого?
Стало бути, скажи, щоб десять склянок  прислав ... десять склянок глінтвейнцу ... самого гарячого, або пуншу, чи що ...
У павільйоні засміялися.
- Знайшов, чим пригощати!
- Нічого, вип'ємо ... - бурмотів голова.
- Стало бути, десять склянок ...
Ну, ще бенедиктинцю, чи що ... червоненького вели зігріти пляшки дві ...
Ну, а мадамам чого?
Ну, скажеш там, щоб пряників, горішків ... цукерок якихось там, чи що ...
Ну, йди!
Жваво!
