Красуня секретарка зойкнула та, ламаючи руки, вскрикнула:
- Ви бачите?
Бачите?
Нема його!
Немає!
Поверніть його, поверніть!
Тут у двері кабінету хтось сунувся, охнув та вилетів.
Бухгалтер відчув, що його ноги затремтіли та сів на краєчок стільця, але не забув підняти наплічник/рюкзак.
Ганна Річардівна плигала навколо бухгалтера, тримаючи його піджак та скрикувала:
- Я завжди, завжди зупиняла його, коли він чортихався!
От і дочортихався, - тут красуня підбігла до письмового столу і музикальним ніжним голосом, трохи гнусавим після сліз, наголосила:
- Проша! де ви?
- Хто вам тут "Проша"? - усвідомився надмінно костюм, ще глибше завалюючись у кріслі.
-Не пізнає!
Мене не впізнає!
Ви розумієте? - заплакала секретарка
- Прошу не ридати в кабінеті! - вже зі злом сказав запальний костюм у полоску та рукавом підтянув досебе свіжу пачку папірів, з явною націленістю поставити їх на резолюцію.
