Люблю спостерігати за людьми.
Йду по посилку для детей через овочевий базар.
Попереду рані у лляному комплекті і капелюсі.
Ладна, із корзиною на лікті, ваша обирає городину, роздивляється фрукти, добирає й квіти.
Картатий натовп з продавчинь й господинь, серед них дві яскраво вдягнені афроамериканки, із високими зачісками з разнобарвних дрібних кіс, охайними стрункими фігурами, в їхніх чорношкірих руках усе видається яскравішим, соковитішим, вони неквапно обирають солодкі перці й рожеві томати, персики, йдуть між рядами, наповнюючи торбинку.
Я побачу їх ще раз вже на виході з ринку.
У відділенні видачі нікого немає, то ж швидко вертаюсь, голодна, а взяти нічого не можна - дієта в нас завжди солідарна.
На сходинках кав'ярні сидить дівчина в чорному круглому капелюсі, трохи м'якшому за циліндр, в стильних шкіряних браслетах з металевим оздобленням.
Сама кав'ярня розписана рослинним орнаментом весь інтер'єр всередині присвячений Грі Престолів.
Замовляю каву і йду до дітей.
Ми їдемо додому.
На зупинці пара поправляє один одному мотошлеми.
Тендітні, парубок і дівчина у білих кюлотах, які на вітру згідно облягають стегна й ноги.
Вони обмінюються швидким поцілунком, сідають на залізного коня і щезають на наступному світлофорі.
Суботнє життя вирує, випинає свої боки у серпневому сонці, котиться до водойм, виблискує смугастими боками кавунів обабіч дороги.
