Виявилось, що Варенуха, як і Рімскій, не бачив мага.
Вчора Стьопа ("мов навіжений", за словами Рімского) прибіг до фіндиректора з написаною вже чернеткою угоди, негайно звелів його переписати і видати гроші.
І маг цей змився, і ніхто його не бачив, окрім самого Стьопи.
Рімскій дістав годинник, побачив, що на ньому вже п'ять по другій, і зовсім знавіснів.
Авжеж!
Ліходєєв дзвонив приблизно об одинадцятій, сказав, що прийде десь за пів години, і не лише не прийшов, а й з квартири зник!
- У мене ж справи! - вже гарчав Рімскій, тицяючи пальцем в купу непідписаних паперів.
- А чи не втрапив він, як Бєрліоз, під трамвай? - казав Варенуха, приклавши до вуха слухавку, в якій чутно було густі, тривалі й абсолютно безнадійні сигнали.
- А добре було б... - ледь чутно крізь зуби сказав Рімскій.
