Мене лякає байдужість цих жінок.
Це відбувається майже кожного дня, знову і знову.
По суті, я до нього вже майже звик, але все одно, кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую.
Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артем.
Як у тебе справи на роботі?
Які плани на майбутнє?
Ти виглядаєш втомленим.
Підемо, сходимо в кіно."
Або: "Я вчора дивилася нову серію Теорії Великого Вибуху, супер!".
Або ще що-небудь.
Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай.
Але ні, ніколи.
Сьогодні знову:
-- Доброго дня.
У вас картка є?
Кульок потрібен?
