- та-ай! - каже ниючим басом Рябов; чутно, як вповільнюється його дихання, відчувається, що він хотів би сказати багато, проте не знаходить слів. -та яй!
- Ні, братці, навіть не просіть, - зітхає Семен, сумно хитаючи головою.
- Ні доводьте до гріха.
Не дам я вам рушницю.
Немає такої моди, щоб речі з залогу забирати та не платити гроші.
Та й до чого ці дурниці?
Ідіть собі з богом!
Слюнка витирає рукавом спітніле обличчя і починає молитись і просити.
Він перехрещується, протягаючи до образу руки, закликає свідків своїх покійних батька та матері, але Семен, як і раніше, дивиться спокійно на баранку і зітхає.
Зрештою, Ігнашка Рябов, який до того не рухався, раптово підіймається і падає перед кабатчиком на поклін, але і це не спрацьовує!
- Та вдавись ти цією рушницею, нечистє! - каже Слюнка, сіпаючи обличчям і смикаючи плечима.
- Вдасивь, холера, розбишатська душа!
