Чоловік у дверях чиркнув сірником і запалив сигару.
Світло вихопило з пітьми бліде обличчя із квадратною щелепою, з пристрасними очима та маленьким білим шрамом поруч із правою бровою.
Його заколка для краватки була з великим діамантом, дивно припасованим.
«Двадцять років тому в цю ніч, - сказав чоловік, - я вечеряв тут у "Великому Джо", що належав Брейді, разом з Джиммі Уеллсом, моїм найкращим приятелем і найкращим хлопцем у світі.
Він і я виросли тут, у Нью-Йорку, просто як два брати разом.
Мені було вісімнадцять, а Джиммі — двадцять.
Наступного ранку я мав рушати на Захід в пошуках кращої долі.
Ви б нізащо не витягли Джиммі з Нью-Йорка, він думав, що це — єдине гідне місце на Землі.
Ну що ж, ми домовилися тієї ночі, що ми знову зустрінемося тут рівно за двадцять років з тієї дати та часу, незалежно від того, в якому ми будемо стані чи яку відстань нам доведеться подолати.
Ми вважали, що за двадцять років кожен з нас мав би здобути гідне життя та заробити свої статки, якими б вони не були».
