- чи варто? - хмуриться листоноша
- Нічого, пішли вип'ємо.
Я сам, брат, не п'ю , так тут нашому брату актору знижка, майже півціни- не хочешь, так все одно вип'єшь.
Ходімо!
Приятелі підходять до буфету та випивають.
- Надивився я на ваши театри.
Добрі , нічого сказати,. - бурчить благородний батько, посміхаясь.
-Мерсі, не очікував.
А щє столиця, центр мистецтва!
Дивитись соромно.
-Був у Александрівці? - питає газетчик?
Благородний батько презирливо маше рукою та усміхається.
Малиновий ніс його морщиться та видає уссіхнений звук.
- Був!- відповідає він як би неохоче
- і як?
Подобається?
- Так будівля подобається.
Зовні добрий театр, не буду сперечатись, але на рахунок самих акторів-вибач.
Можливо вони гарні люди, генії, Дидероти, но з моєї точки зору вони для мистецтва вбивці і більш нічого.
Якщоб моя воля я б їх з Пітербурга вислав.
Хто над ними у вас головний?
