- Так...
Ну, йди.
Програвши два рублі, Фінкс згадує про гімназію і жахаєтьсяю
_ Батечки, це вже третя година! - вигукує він.
- ОдначеЮ довгенько ж я у вас засидівся.
Прощавайте, побіжу!
- Пообідайте вже у мене, тоді йдіть, - говорить Ляшкевськийю.
- Встигенте.
Фінкс лишаєься, але з умовою, що обід триватиме не довше за десять хвилин.
Та пообідавши, він хвилин п'ять сидить на дивані і думає про стіну , що тріснула, потім рішуче кладе голову на подушку та заповнює кімнату пронизливим носовим свистом.
Поки він спить, Ляшкевський, що не визнає обіднього сну, сидить біля віконця, дивиться на сплячого міщанина і бурчить:
- У, пся крев!
І як оце ти не здохнеш від ліні!
Ні праці, ні моральних чи розумових інетерсів, а одні лиш рослинні процеси...
Гидота!
Тьфу!
О шостій прокидається Фінкс.
- Пізно вже в гімназію, - говорить він та потягується.
- Доведеться завтра сходити, а тепер... чи не відігратися?
Нумо ще одну партію...
