Мер Бенкс лежав у ліжку практично весь, окрім вусів та ніг.
Він видавав такі звуки, які б йшли від людини, котра гуляє в парку Сан Франциско.
Молодий чоловік стояв біля ліжка, тримаючи склянку води.
"Док", каже містер Мер, "Я жахливо хворий.
Я помираю.
Хіба нічого не можна зробити?"
"Містер Мер", кажу я, "Я не учень школи Лапіус.
Я ніколи не вчився в медичному коледжі," кажу я, "Я просто прийшов як товариш по службі, щоб глянути чи я можу чимось допомогти.
" "На мені стільки обов'язків", каже він.
"Док (кашляє), це мій плимінник, містер Бідл.
Він спробував полегшити мої неприємності, але нажаль безуспішно.
О, Господи!
Оу-оу-оу!!", вигукує він.
