В моєму дворі був Вовчик (назвем його так) і він був, ммм, обережним (сциклом).
То коли Вовчика хтось хотів вдарити (битись звісно не можна, але ж діти тільки вчаться розрулювати конфлікти), то він або підставляв меншого брата Васю або когось з сусідських дівчат, так сказати, робив 'жертвоприношення' більш агресивним 'вовчикам'.
Вовчик так 'успішно проскакував' до вступу у виш, потім одружився, завів двійко дітей, але звичка задовольняти потребу в безпеці (хоч його ніхто вже не бив) в нього лишилась ще та, дворова.
От Вовчик і шукав по життю такі ситуації, щоб зробити те, що він вмів найкраще - 'проскакувати'.
Поки не прийшли дорослі і не позаганяли засранців спати :)
