Коли постало завдання обрати п'єсу для постановки, ми взяли твір "Трамвай "" Уїльяма Теннессі.
Сформувавши групу для постановки, ми почали думати над концепцією твору – який фрагмент найкраще розкриває конфлікт та психологію твору, та як це подати у найвигіднішому світлі.
Оскільки центральним персонажем у творі постає Бланш – найбільш неоднозначна постать у драмі, тому ми вирішили, що доцільним буде розкрити цей характер.
Отож ідея нашої постановки полягає у демонстрації Бланш, героїні  п'єси Уїльяма Теннессі з різних сторін завдяки її монологам (чотири уривки) та одній сцені зі Стеллою (її сестрою) та Стенлі (чоловіком Стелли), що розмовляють про цю героїню.
Таким чином можна побачити розвиток цього характеру очима самого персонажу та очима її найближчого середовища.
Це зроблено з метою найоб′єктивнішого сприйняття героїні та її вчинків, критичній оцінці самим глядачем.
Особисто я беру участь у діалозі Стенлі та Стелли про Бланш, я граю Стеллу.
Персонаж Стенлі намагається вивести цю героїню на чисту воду, розповідає жорстоку, але чисту правду про неї, однак Стелла все одно любить свою сестру і до останнього не вірить, що Бланш здатна на таке, захищає її.
Така позиція збігається з моїм особистим ставленням до головної героїні, я теж схильна виправдати її, незважаючи на усі її промахи та аморальні з погляду суспільства вчинки.
Також, оскільки текст цієї п'єси є лише у російському варіанті, необхідно було перекласти цей уривок українською, щоб і зміст залишився незмінним, і текст був милозвучним та граматично правильним.
Це було зроблено.
Власне виступ
Виступ – це апогей підготовки.
Це час хвилювань, але саме цей момент дає можливість отримати адреналін і найбільше задоволення.
Хоч виступ тривав приблизно 10 хв., однак саме за цей час дає змогу забути про все: про проблеми, про людей, які змушували хвилюватись, - забути про своє життя і перенестись у інший світ.
Наша група виступала останньою і це було дещо негативним фактором, оскільки особисто я хвилювалась перед нашим виходом, боялась забути слова і думала, як все це має вийти, тому не могла розслабитись і зосереджено дивитись інші поставки.
Якщо бути чесним, ми жодного разу нормально не репетирували.
Оскільки, фактично, наша постановка складається з окремих епізодів, в нас немає прямої взаємодії.
Але, коли настав час нашого виступу, я не знала, як зробити все якісно з першого разу, оскільки там було багато підводних каменів.
Та врешті-решт мені сподобався результат, я навіть сама здивувалась, як ми все концептуально зробили, як кожна деталь нашого механізму працювала так, щоб запрацювала вся "машина".
Але все ж найбільше задоволення я отримала від моменту, коли ти виходиш на сцену, і світло падає лише на тебе, - таким чином ти стаєш центральним об'єктом у цьому просторі.
Ти знаєш, що всі дивляться на тебе, що ти взаємодієш з глядачем, однак ти нікого не бачиш, не бачиш поглядів на тебе, не бачиш реакції.
А це полегшує роботу, особисто мені, оскільки ти можеш абстрагуватись від знайомих облич і не думати про те, як вони тебе сприймають.
