— Та на ньому люди є! — крикнув Торчаков.
— Точно є!
Мені Іван Степанич розповідав - на всіх планетах є люди, на сонці і на місяці!
Правда ...
А може, вчені і брешуть, нечистий їх знає!
Стривай, ніяк кінь стоїть!
Так і є!
На півдорозі до будинку, біля Кривої Балочки, Торчаков і його дружина побачили осідланого коня, який стояв нерухомо і нюхав землю.
Біля дороги на купині сидів рудий козак і, зігнувшись, дивився собі в ноги.
- Христос Воскрес!  - крикнув йому Максим.
- Воістину воскрес, - відповів козак, не піднімаючи голови.
- Куди їдеш?
- Додому, на пільгу.
- Навіщо ж тут сидиш?
- Та так ... захворів ...
Нема сил їхати.
- Що ж у тебе болить?
- Все болить.
- Хм ... от дідько!
У людей свято, а ти хворієш!
Та ти б в село або на заїжджий їхав, а що так сидіти?
