Важливою для дослідження естетичної платформи пізнього модернізму є проведення порівняльного аналізу між різними “хвилями” у розвитку модернізму.
Витоки філософсько-світоглядних засад поетичного покоління 80-х слід шукати у добу раннього модернізму.
Оскільки ранній і пізній періоди модернізму сформувалися у переломні етапи суспільного і культурного життя нації, їх єднає загострений трагізм світовідчуття, “стан психічної, історичної і політичної межовості, екстремальності, що пов’язано з відчуттям сучасності з її тривожністю, політичним неладом, апокаліптичними жахами”
У поезії покоління 80-х ці відчуття спричинили активізацію, з одного боку, екзистенціалістського дискурсу, а з іншого, – сприяли посиленню есхатологічних мотивів та образів, які давали можливість виразити особливості світобачення людини у постчорнобильську добу
у поезії покоління 80-х років утверджувався пріоритет краси, мистецького над заангажованим, відбувалася маргіналізація ідеології, що все разом і дало поштовх бурхливому розвитку “чистої” поезії, позбавленої кон’юктурних впливів.
Для пізньої фази його розвитку, навпаки, характерною є особлива увага до традиції, фольклорних джерел, міфології, які ставали могутнім підмурівком у заповненні ідеологічних лакун, утворених унаслідок кризи соцреалістичної естетики.
Національний чинник мав велике значення у формуванні українського модернізму – і раннього, і пізнього, однак його слід пов’язувати з піднесенням національно-визвольного руху, що був актуальним і на початку ХХ ст., і у 1980-ті роки
