— П'ять чого, серденько?
Скажи своїй Сьюді.
— Листків.
На плющі.
Коли впаде останній, я помру.
Я знаю це вже три дні.
Хіба лікар нічого тобі не сказав?
— Таких дурниць я ще ніколи не чула,— пирхнула Сью, чудово вдаючи зневагу.
Яке відношення має листя старого плюща до твого одужання?
А ти ж, капосне дівчисько, так любила цей плющ!
Не будь дурненькою.
Бо ж іще сьогодні вранці лікар мені казав, що твої шанси одужати, та й то скоро... стривай, як же він сказав?..
Він сказав, що в тебе десять шансів проти одного!
А це майже стільки, як у кожного з нас у Нью-Йорку, коли їдеш у трамваї або проходиш повз новий будинок.
Спробуй-но тепер з'їсти бульйону і дай твоїй Сьюді докінчити малюнок, щоб можна було продати його редакції і купити своїй хворій дівчинці портвейну, а собі, ненажері, свинячих котлет.
