Коли С'ю прокинулась від годинного сну наступного ранку вона знайшла Джонсі з тупо відкритими очима дивлячись на намальований зелений відтінок.
"Підтягни його; я хочу побачити", - пошепки наказала вона.
Але ось! після збиваючого дощу зта лютих поривів , що витримав живу ніч,  все-таки виділився на тлі цегляної стіни один лист плюща.
це був останній на виноградній лозі.
Тим не менше біля її темно зеленого стебла, із зазубреними краями, підфарбованими жовтим розчиненням і розпадом, він хоробро звисав із гілки на відстані двадцяти футів над землею.
"Це був останній"- сказав Джонсі."
Я звичайно що впаде по серед ночі.
Я чув вітри.
Це впаде сьогодні і я помру одночасно."
