Художник захоплюється першоосновами світу, серед яких особливо виділяє глину як фундаментальний цивілізаційний матеріал.
На думку художника, глина сформувала людину як вид і як особистість, і для неї означає пам’ять, космогонічні міфи про народження Всесвіту, богів та самої людини, появу писемності, архітектури тощо.
«Ти ніколи не знаєш, що вийде, поки сам не дістанеш з печі і не подивишся.
Смирення: випускаєш з рук щось тепле, рідне, а отримуєш подорослішале  і мало не чуже.
Як правило, в результаті виходить не зовсім те, що ти задумав — впливає погода, настрій, атмосфера, безліч чинників».
Кераміка — це і технічне ремесло, і самостійна культура, і первинні креативні інстинкти людини.
Автор також називає кераміку формоутворенням поза часом, посилаючись не стільки на страх перед зникненням себе як індивіда, як на намагання залишити спадщину, передати себе у вічність.
На виставці показано два типи робіт автора: це скульптури та маски.
Керамічні фігури можуть нагадувати іграшкових коників, птахів та інших звірів.
Водночас архетип дикого вільного скакуна, наприклад, добре відомий багатьом народам, це прояв свободи, бігу, сили.
Дещо інший посил відображений у скульптурах вершників — вони виглядають загрозливо, вороже.
Кочовики здавна мають славу «людей без свого місті», напівдиких та жорстоких воїнів.
Маски, або як їх називає скульптор, личини — це ритуальні декоративні предмети, які часто використовувалися у різних обрядах (поховальних, бойових тощо).
Вони також могли слугувати для відлякування злих духів та перевтілення на зображувану істоту.
