Діти завжди хочуть швидше подорослішати, мати змогу займатись дорослими справами, які здаються їм такими захопливими, а, головне, недосяжними.
І рано чи пізно дитина виростає..
Дитина і дороослий – це два паралельних світи.
Різниця в тому, що дитина хоче якомога швидше стати старшою, а дорослі, навпаки, часто зневажають інфантильність.
Дитина – це не обовязково ознака віку, - це світосприйняття, певний спосіб бачення світу.
Можна бути тридцятирічною жнкою, але бачити все у рожевих тонах і завжди вірити в чудо.
А можна бути вісімнадцятирічним студентом, який дивиться на світ прагматично, який вважає, що необхідно ставити перед собою цілі, такі як карєра, квартира, машина, а мрії – це лише пуста трата часу.
Часто ми навіть не помічаємо, як з юної, відкритої світу і наповненої ідеями та бажанням людини, перетворюємось в зануд, чиї бажання закінчуються на тому, щоб отримати більшу зарплату, прийти раніше додому чи не потрапити під зливу.
Ми не їдемо подорожувати, оскільки ці гроші можна витратити доцільніше, наприклад, на новий диван.
Ми не помічаємо, що сьогодні така гарна сонячна погода після затяжної зими, - ми лише переживаємо, що наше взуття зіпсується від бруду та розталого снігу .
Ми не можемо собі дозволити щиро розсміятись посеред вулиці або потанцювати чи підспівати, коли почули улюблену пісню, - бо ж що подумають люди?!
Життя у нас лише одне, тому це наше головне завдання і головне неписане правило – прожити його так, як саме ти вважаєш за потрібне.
Звичайно є необхідні буденні справи, але іноді можна дозволити собі бути дитиною, зробити якийсь шалений вчинок, влаштувати собі вихідний, перефарбуватись в дивний колір.
Ніхто не має права вас судити, це ж ваше життя.
І лише ви самі в своїй голові найперше ставите собі рамки.
