— Чай… чай пив, — вимовив він крізь сміх.
— Го… горілку пив!
І зачав він розказувати довгу притчу про те, як він в корчмі з заїзними чумаками пив чий та горілку; і, розповідаючи, витягував з кишень сірники, четвертину табаку, баранки…
— Свіські сірники! — о!
Пш-ш! — мовив він, палячи декілька сірників поспіль й закурюючи папірос.
— Свіські, справжні!
Глянь!
Ефрем позіхав й чухавсь, аж знічев'я його щось боляче вкусило, він підстрибнув, швидко підняв вгору сорочку й почав обмацувати голі груди; потім, переступаючи коло лавки, мов ведмідь, він перебрав й передививсь усе своє лахміття, подививсь під лаву, знову обмацав груди.
— Гроші зникли! — сказав він.
Пів хвилини Ефрем стояв непорушно, й тупо дивився на лавку, а потім знову почав глядіти.
— Пречиста Мати, гроші зникли!
Чуєш? — звернувся він до Кузьми.
— Гроші зникли!
