"Мій любий лікарю", дещо скуто сказав Найт.
"Хочу вам нагадати, що я не гравець."
"Я прошу вибачення", відповів я.
"Але я сумніваюся, що ви знайдете Джолнса."
Таксі зупинилося біля однієї з найкрасивіших резиденцій, розташованих на авеню.
Перед будинком туди й сюди прогулювався чоловік з рудими вусами, а також зі значком детектива, що майорів на лацкані його пальта.
Час від часу чоловік знімав вуса щоб витерти обличчя і тоді я одразу упізнавав риси великого нью-йоркського детектива.
Джолнс пильно стежив за дверима та вікнами будинку.
"Ну що, лікарю," сказав Найт, що не міг стримати ноти тріумфу у своєму голосі, "ви бачили?"
