- Що ж?
Я нічого...
Настала тиша.
Стичкін почав голосно шмаркати, а сваха почервоніла та, сором'язливо дивлячись на нього, спитала:
- А ви скільки заробляєте, Миколе Миколайовичу?
- Я-с?
Сімдесят п'ять рублів, не враховуючи нагороду...
Крмі того, ми маємо, дохід зі стеаринових свічок і зайців.
- Полюєте?
- Ні, зайцями в нас кличуть безбілетних пасажирів.
Минула ще хвилина в мовчазній тиші.
Стичкін піднявся та схвильовано закрокував кімнатою.
- Мені молодої дружини не треба, - сказав він, - Я людина літня, і мені потрібна, якась така... на кшталт вас... поважна й солідна... і схожої з вашою комплекції...
- Бог зна, що ви кажете... - посміхнулась сваха, затуливши хусткою своє збаграніле лице.
- Що ж тут довго думати?
Ви мені до душі і цілком піходите за вашими якостями.
Людина я позитивна, твереза, а в разі, якщо вам подобаюсь, то... чого ще бажати?
Дозвольте вам освідчитись!
