Красуня секретар зойкнула і, ламаючи руки, вигукнула:
- Ви бачите?
Бачите ?!
Нема його!
Немає!
Поверніть його, поверніть!
Тут у двері кабінету хтось сунувся, зойкнув і вилетів геть.
Бухгалтер відчув, що ноги його затремтіли, і сів на краєчок стільця, але не забув підняти портфель.
Анна Річардовна стрибала навколо бухгалтера, терзала його піджак, і скрикувала:
- Я завжди, завжди зупиняла його, коли він лаявся!
Ось і  до лаявся, - тут красуня підбігла до письмового столу і музичним ніжним голосом, трохи гугнявим після плачу, вигукнула:
- Прошу! де ви?
- Хто вам тут «Проша»? - поцікавився гордовито костюм, ще глибше завалюючись в кріслі.
- Чи не дізнається!
Мене не дізнається!
Ви розумієте? - заплаче секретар.
- Попрошу не плакали в кабінеті! - вже сердячись, сказав запальний костюм в смужку і рукавом підтягнув до себе свіжу пачку паперів, з явною метою поставити на них резолюцію.
