— Це неминуче — сказав Заглоба — що знову піде на війну з Хмельницьким, але тільки якщо булава нашого князя не пройде, інакше то все піде...
— Скажіть, шановний пане, Скшетуському найважливішу річь — сказав мали лицарь, хитаючись обок коня.
— Правда — сказав Заглоба.
— Я хотів одразу з тего почати, але ж ми не могли перевести подих.
Нічого не знаєш, Яне, що сталось коли ти вийшов: що Богун є зараз в полоні у князя.
Скшетуський і Курцевічна були настільки вражені тією неочікованою звісткою, що не могли вимовити ані слова — тільки вона розкрила руки — і настала хвилина мовчання — тільки після того Скшетуський запитав:
— Як?
Яким чином?
— На то воля божа, відповів Заглоба — нічого , окрім божої волі.
Договір був вже складений і і ми виходили саме з цього здутого повітрям Збаража, а князь з кавалерією вибіг на ліве крило пільнувати щоб орда не напала на військо... мовляв то вони часто не дотримуються своїх домовленностей...
І раптом зграя з трьохсот коней кинулася на князівську кавалерію.
