Рюхин, обтяжений рушниками, був зустрінутий Арчібальдом Арчибальдович дуже привітно і негайно позбавлений проклятих ганчірок.
Не був би Рюхін таким втомленим в клініці і на вантажівці, він, напевно, отримав би задоволення, розказуючи про те, як все було в лікарні, і прикрашаючи цю розповідь вигаданими подробицями.
Але зараз йому було не до того, а окрім того, яким би мало спостережливим не був би Рюхін, - тепер, після катування у вантажівці, він вперше гостро придивився в обличчя пірата і зрозумів, що той хоч і ставить питання про Бездомного і навіть вигукує «Ай-яй-яй!», але, по суті справи, абсолютно байдужий до долі Бездомного і нітрохи його не шкодує.
«І молодець!
І правильно!" - із цинічною, самознищуваною злістю подумав Рюхин і, обірвавши розповідь про шизофренію, попросив:
- Арчібальд Арчібальдович, водочки б мені...
Пірат зробив співчутливе обличчя, шепнув:
