Пусти! - кричить сторож, намагаючись вирвати руку.
- Сті-ій!
Велю стояти і стій ... не рвися, пес поганий!
Хочеш в живих бути, так стій і мовчи, покеда велю... не хочеться тільки кров проливати, а то давно б ти у мене здих, паршивий ... стій!
У сторожа підгинаються коліна.
Він від страху закриває очі і, тремтячи всім тілом, притискається до огорожі
Він хотів би закричати, але знає, що його крик не долетить до житла ...
Біля стоїть перехожий і тримає його за руку ... хвилини три проходить в мовчанні.
- Один в гарячці, інший спить, а третій мандрівників проводжає, — бурмоче перехожий.
- Хороші сторожа, можна платню платити!
Не-ет, брат, злодії завжди спритніше сторожів були!
Стій, стій, не ворушились…
Проходить в мовчанні п'ять, десять хвилин.
Раптом вітер доносить свист.
- Ну, тепер іди, - каже перехожий, відпускаючи руку.
- Іди і Бога моли, що живий залишився.
