Той усміхнувся та промовив:
-Це маленька слабкість.
Вона дуже високої думки про той роман, що написав я.
-Про що роман?
- Роман про Понтія Пілата.
Тут знову загойдались та застрибали язички свічок, заграв посуд на столі, Воланд засміявся громовим образом, але нікого не злякав і сміхом цим нікого не здивував.
Бегемот чомусь аплодував.
- Про що, про що?
Про кого? - заговорив Воланд, перестав сміятися.
-Ось тепер?
Це ж чудово!
І Ви не могли знайти іншої теми?
Дайте поглянути, - Воланд протягнув руку долонею до гори.
-Я, нажаль, не можу цього зробити, - відповів мастер,- бо я спалив його в печі.
-Пробачте, не повірю,- відповів Воланд, цього бути не може.
Рукопис не горить. -Він повернувся до Бегемота та сказав:-Ну-ка дай сюди роман.
Кіт моментально зістрибнув зі стільця, та всі побачили, що він сидів на товстій пачці рукописів.
Верхній примірник кіт, поклонившись, подав Воланду.
Маргарита затремтіла, хвилюючись знову до сліз:
