Ще Маргарита побачила на оголеній груді Воланда, на якій не було жодної волосини, жука на золотому ланцюжку, який був майстрено зроблений з темного каміння і мав якісь написи на спинці.
Біля Воланда на ліжку, на важкому постаменті, стояв досить дивний, ніби живий і осяяний з одного боку сонцем глобус.
Декілька секунд була тиша.
"Він вивчає мене", - подумала Маргарита і завдяки силі волі змогла стримати тремтіння у ногах.
Нарешті воланд почав говорити, він посміхнувся і від цього його очі засяяли ще більше:
- Вітаю вас, королево, і прошу вас вибачити мені за мій домашній одяг.
Голос у Воланда був настільки низький, що на деяких словах він хрипотів.
Воланд взяв з ліжка довгу шпагу, нахилився і порухав нею під ліжком, а потом сказав:
- Вилазь!
Партія відміняється.
До нас завітала гостя.
- В жодному випадку, - з тривогою свиснув по-суфлерськи над вухом Маргарити Коровйов.
