- Тітонько, прошу вас сісти! - крикнув господар.
Пам'ятаючи, що це означає, Тітка схопилася на стілець і сіла.
Вона подивилася на господаря.
Очі його, як завжди, дивилися серйозно і ласкаво, але обличчя, особливо рот і зуби, були понівечені широкою нерухомою посмішкою.
Сам він реготав, стрибав, смикав плечима та удавав, що йому дуже весело в присутності тисяч облич.
Тітка повірила його веселощам, раптом відчула всім своїм тілом, що на неї дивляться ці тисячі облич, підняла вгору свою лисячу морду і радісно завила.
- Ви, Тітонько, посидьте, - сказав їй господар, - а ми з дядьком потанцюємо Камаринського.
Федір Тимофійович в очікуванні, коли його змусять робити дурниці, стояв і байдуже поглядав на всі боки.
Танцював він мляво, недбало, похмуро, і видно було по його рухам, по хвосту і по вусах, що він глибоко зневажав і натовп, і яскраве світло, і господаря, і себе...
Протанцювавши своє, він позіхнув і сів.
