- Я бачив як ви...
Цілувалися... - повторив я, сміючись та насолоджуючись її зніяковілістю.
- Ага!
От я і скажу мамі!
Боягузлива Зіночка пильно подивилася на мене і, впевнившися, що я дійсно все знаю, в відчаї схопила мене за руку та пробурмотіла тремтячим шепотом:
- Петю, це низько...
Я вас прошу, богу ради..
Будьте чоловіком...
Не кажіть нікому...
Порядні люди не шпіонять...
Це низько....
Пршу вас...
Бідолаха боялася своєї матері, як вогню, - дами доброчинної та строгої, - це по-перше, по-друге, моє ухмиляючеся рило не могло не могло не опоганити її перше, чистеньке і поетичне кохання, а тому можете собі уявити стан її духу.
По моїй милості вона не спала всю ніч і зранку явилася до чаю із сніми кругами під очима...
Зустрічаючися після чаю з Сашком, я не витерпів, щоб не посміхнутися єхидно та не похвастати:
