- Ви, Тітонька, посидьте, - сказав їй господар, - а ми з дядечком потанцюємо Камаринського.
Федір Тимофійович в очікуванні, коли його змусять робити дурниці, стояв і байдуже поглядав по сторонам.
Танцював він мляво, недбало, похмуро і видно було по його рухах, по хвості і по вусах, що він глибоко зневажав і натовп, і яскраве світло, і господаря, і себе...
Протанцювавши свою порцію, він позіхнув і сів.
- Ну-с, Тітонька, - сказав господар, - спочатку ми з вами заспіваємо, а потім потанцюємо.
Добре?
Він вийняв з кишені дудочку і заграв.
Тітка, не виносячи музики, безспокійно засувалась на стільці і завила.
З усіх сторін почувся рев і оплески.
Господар вклонився і коли все стихло продовжував грати...
Під час виконання однієї дуже високої ноти десь нагорі серед публіки хтось голосно ахнув.
