-- Да-ай! --говорить виючим басом Рябов; чутно, як тісниться його дихання, і відчувається, що він хотів би сказати багато чого, але не знаходить слів.
-- Да-ай!
-- Ні, братці, і не просіть, -- зітхає Семен, сумно похитуючи головою.
-- Не вводьте мене в гріх.
Не дам я вам рушницю.
Нема такої моди, щоб річ із застави виймати і грошей не платити.
Та і до чого баловство?
Йдіть собі з Богом!
Слинка витирає рукавом спітнівше обличчя і починає гаряче клястись і просити.
Він хреститься, протягує до образу руки, призиває у свідки своїх покійних батька й матір, але Семен як і раніше дивиться смиренно на в'язку баранок і зітхає.
В кінці кінців Ігнашка Рябов, що до того не рухався, поривисто підіймається і бухкає перед кабатчиком земний уклін, але і це не діє!
--Вдавись же ти моєю рушницею, сатана! -- говорить Слинка, кліпаючи обличчям і дригаючи плечима.
-- Вдавись, холеро, розбійницька душе!
