Надія Пилипівна байдуже глянула на матір, встала і пройшлася з кутка в куток.
- Вчора барометр піднімався, - сказала вона в задумі, - а сьогодні, кажуть, знову падає.
Стара розклала карти в три довгі ряди і похитала головою.
- Соскучилась?  - запитала вона, глянувши на дочку.
- Звісно!
- Ото ж бо я бачу.
Як не скучити?
Вже п'ятий день його немає.
Бувало, в травні, найбільше два дні, ну три, а тепер - жарт чи що?  - п'ятий день!
Я йому не дружина і то скучила.
А вчора, як сказали мені, що барометр піднімається, я для нього, для Олексія Степановича-то, веліла курчати зарізати і карасів почистити.
Любить він.
Покійний твій батько бачити риби не міг, а він любить.
Завжди з апетитом їсть.
- У мене за нього серце болить, - сказала дочка.
- Нам нудно, але ж йому, мама, ще нудніше.
