- Я не зовсім розумію, що ви хочете сказати.
Він продовжував:
- Їй-богу!
Що ж тоді нам виспівував цей нещасний архідиякон?
Де він?
- Він зник, пане, - озвався один із солдатів.
- А ти, божевільна стара, - не вгавав командувач, - не бреши мені.
Тобі доручили наглядати за відьмою.
Що ти з нею зробила?
Затвірниця не бажала нічого заперечувати, боячись викликати підозри, тому відповіла у щирому, та похмурому тоні:
- Якщо ви говорите про високу юнку, до якої мене приставили ось нещодавно, то вона мене покусала і я її відпустила.
Ось як.
Тепер залиште мене в спокої.
Обличчя командувача виражало невдоволеність.
- Не смій мені брехати, стара карго.
Я Трістан Відлюдник, кум короля.
Трістан Відлюдник, чуєш?
Дивлячись на Гревську площу, він додав:
- Це ім'я тут розноситься луною.
