"Я була поганою дівчинкою, Суді",- сказала Джонсі.
"Щось змусило той останній листок залишитись там і показати мені наскільки слабкою я була.
Воліти померти - це гріх.
Чи не могла б ти тепер принести мені трохи супу і молока з дещицею портвейну, і - ні; принеси мені спершу люстерко, а потім уклади подушки біля мене, і я сяду та буду спостерігати як ти готуєш."
За годину вона сказала:
"Суді, я сподіваюсь одного дня намалювати залив Неаполя."
Доктор прийшов вдень, і Сью вийшла до холу вслід за ним.
"Шанси рівні", - мовив лікар, беручи тендітні тремтячі руки Сью до своїх.
"Ви переможете з добрим лікуванням."
А зараз мені потрібно розглянути інший випадок, вниз по сходам від вас.
Берман його звуть - якийсь артист.
Також пневмонія.
Він старий, слабкий чоловік і напад дуже важкий.
Безнайдійний випадок, але він лягає до госпіталю на днях, щоб почуватися більш комфортно.
