"Боб, чи це ти?" він спитав сумніваючись.
"Чи це ти, Джимме Веллсе?" закричав чоловік в дверях.
"Благослови мене Маріє!" вигукнув новоприбулий, схопивши своїми руками обидві руки іншого.
"Це Боб, точно він.
Я був впевнений, що знайду тебе тут, якщо ти ще живий.
Так, так, так! -- двадцять років це довгий термін.
Минуле відійшло, Боббе; я б хотів, щоб воно тривало, і ми могли б ще раз пообідати.
Як захід обійшовся з тобою, старий чоловіче?"
"Дідько; він дав мені все, що я просив.
Ти змінився, Джимме.
Я думав ти був нищим, на дюйми два або три."
"Хе, я трохи виріс після двадцяти."
"В Нью-Йорку справи йдуть добре, Джимме?"
