«Ану його все, до біса!» — думав він.
Він встав з ліжка об одинадцятій годині.
Причісуючись перед дзеркалом і, дивлячись на своє негарне, бліде від безсонної ночі обличчя, він подумав:
«Абсолютно вірно...
Гидке каченя».
Коли маман побачила його й жахнулася, що він не на екзамені, Володя сказав:
— Я проспав, маман...
Але ви не непокойтеся, я покажу медичне посвідчення.
Мадам Шуміхіна та Нюта прокинулися о першій годині.
Володя чув, як мадам Шуміхіна прокинулася і зі звоном відкрила вікно в себе, як на її грубий голос відповіла Нюта гуркотливим сміхом.
Він бачив, як відкрилися двері, а з вітальні потягнулася гурба племінниць та нахлібниць (у натовпі останніх була й маман), як замількало вмите, усміхнене обличчя Нюти, а поруч із її обличчям чорні брови й борода архітектора, що тільки що приїхав.
