Азазелло покинув терасу, і Воланд залишився один.
Але самотність його не було тривалою.
Почувся на плитах тераси стукіт кроків і жваві голоси, і перед Воландом постали Коров'єв і Бегемот.
Але тепер примуса при товстунів не було, а навантажений він був іншими предметами.
Так, під пахвою в нього був невеликий ландшафтик в золотій рамі, через руку був перекинутий кухарський, наполовину обгорілий халат, а в іншій руці він тримав цільну сьомгу в шкурі і з хвостом.
Від Коров'єва і Бегемота несло гаром, рожа Бегемота була в сажі, а кепка наполовину обгоріла.
- Салют, пане, - прокричала невгамовна парочка, і Бегемот замахав сьомгою.
- Дуже гарні, - сказав Воланд.
- Пані, уявіть, - закричав збуджено і радісно Бегемот, - мене за мародера взяли!
- Судячи з принесеним тобою предметів, - відповів Воланд, поглядаючи на ландшафт, - ти і є мародер.
