Левій з ненавистю подивився на Пилата і посміхнувся настільки недоброю посмішкою, що  його  обличчя абсолютно спотворилося.
- Все хочете забрати?
І останнє, що маю? - запитав він.
- Я не сказав тобі - віддай, - відповів Пилат, - я сказав - покажи.
Левій порився за пазухою і витягнув згорток пергаменту.
Пилат узяв його, розгорнув, розстелив між вогнями і, мружачись, став вивчати нерозбірливі чорнильні знаки.
Важко було зрозуміти ці кострубаті рядки, і Пилат кривився і схилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках.
Йому вдалося все-таки розібрати, що записане є незв'язним ланцюгом якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків.
Дещо Пилат прочитав: «Смерті немає ...
Вчора ми їли солодкі весняні баккуроти ...»
Гримасуючи від напруги, Пилат мружився, читав: «Ми побачимо чисту ріку живої води ...
Людство буде дивитися на сонце крізь прозорий кристал ...»
