Стьопа, витріщаючи очі, побачив, що на маленькому столику сервірований піднос, на якому нарізаний білий хліб, паюсна ікра у вазочці, білі мариновані гриби на тарілочці, і, нарешті, горілка в об'ємистій ювеліршиній карафі.
Особливо вразило Стьопу те, що карафа запітніла від холоду.
Але це було зрозуміло - вона поміщалась в полоскальниці, набитій льодом.
Накрито, словом, було чисто, вміло.
Незнайомець не дав здивуванню Стьопи розвитися до ступеня болючої і прудко налив йому пів'стопки горілки.
– А ви? – пискнув Стьопа.
– Із задоволенням!
Стрибаючою рукою підніс Стьопа стопку до вуст, а незнайомець на одному дусі проковтнув вміст своєї стопки.
Прожовуючи шматок ікри, Стьопа вичавив з себе слова:
– А що ж ви... закусити?
- Дякую, я не закусую ніколи, – відповів незнайомець і налив по другій.
Відкрили каструлю - в ній виявились сисиски в томаті.
