Залишалося припустити, що заспана і дивна особистість полетіла з дому, як птиця, не залишив про себе ніякого сліду.
Аннушка перехрестилась і подумала: ,,Так дійсно квартирка номер п'ятдесят!
Недарма люди говорять!
Ай так квартирка.
Не встигла вона подумати як двері зверху знову хлопнула, і другий хтось побіг зверху.
Аннушка прижаалась до стіни, і бачила, як якийсь достатньо шановний громадянин з бородою, але ледь-ледь поросячим, як здалося Аннушці обличчям пройшов мимо неї і, подібно першому покинув будинок через вікно, також знову-таки і не думаючи розбитись на асфальті Аннушка забулася вже про ціль свого походу і залишилися на сходах, хрестячись, охая й сама з собою розмовляя.
Третій, без бороди, з круглим бритим обличчям, в толстовці, вибіг зверху через короткий час і точно також полетів у вікно.
