Азазелло мовчки кивнув головою.
-Їду!- з силою вигукнула Маргарита і схопила Азазелло за руку,-їду,куди завгодно!
Азазелло,полегшено віддуваючись,відкинувся на спинку лавки,закривши спиною грубо випізане словао "Нюра", і заговорив іронічно:
-Складний нород ці жінки!-він засунув руки в карман і далеко простяг ноги,-навіщо,наприклад,мене послали по цій справі?
Хайби їздив Бегемотом,він милий...
Маргарита заговорила,криво і жалюгідно посміхаючись:
-припиніть ви мене містифікувати і мучити вашими загадками...
Я ж людина нещасна,а ви цим користуєтеся.
Лізу я в якусь дивну історію,але присягаюсь,тіки через те що ви розуміли мене словами про нього!
У мене кружиться голова від усіх цих неприємностей...
-Без драми,без драми,-кривляючись,відізвалась Азазелло,-у моє становище теж треба ввійти.
Дати адміністратору ляпаса або виста дядька з хати або підстрелити когось чи якусь і ще дрібницю типу цього,це моя спеалізація,але розмовляти із закоханими жінками-покірний слуга.
Адже я вас вже пів години вмовляю.
Ви ідете?
