"Це ти , Джимі Велс?" закричав чоловік у дверях.
"Благослови моє серце!" вигукнув новий прибулий, схопивши своїми руками дві руки іншого.
"Це Боб, впевнений, що це доля.
Я була впевнена, ща знайду вас тут якби ви ще тут жили.
Добре, добре, добре! -- двадцять років це довгий час.
Старе минуло, Боб; Я б хотів, щоб це тривало, тож ми могли там ще пообідати.
Як Захід ставився до вас, старий?
" "Біллі;Захід Це дало мені все, про що я просив.
Ти сильно змінився, Джимі.
Я ніколи не думав, що ти будеш такий  високий з два-три дюйми.
" "Ох, я трохи виріс після двадцяти."
"У Нью-Йорку все добре, Джиммі?"
"Помірковано.
Я займаю посаду в одному із департаментів міста.
Давай, Боб; Ми поїдемо в одне місце, яке я знаю, і  матимемо довгу розмову про старі часи."
