Буфетчик повільно піднявся, піднес руку, щоб поправити шляпу, і усвідомив, що її на голові нема.
Йому жахливо як не хотілося повертатися, але шляпу було шкода.
Трохи подумавши, він все ж таки повернувся і сказав.
- Що ще там? - запитала його проклята Гела{=>.
– }- Я шляпку забув, - шепнув він, показуючи свою лисину.
Гела повернулася, буфетчик подумки плюнув і закрив очі.
Коли він їх відкрив, Гела подала йому шляпу і шпагу з темною рукояткою.
- Не млє, - шупнув буфетчик, відпихуючи шпагу і швидко надягаючи шляпу.
- Ви дійсно без шапки прийшли? - здивувалася Гела
Буфетчик щось буркнув і швидко пішов донизу.
Його голові чогось було незручно і занадто тепло в шляпці; він зняв її, і підстрибнув від страху, тихо вскрикнув.
В руках у нього був бархатний берет з петушиним пером.
Буфетчик перехрестився.
В ту саму мить берет мявкнув, перетворився в чорного кота і, вскочив назад на голову Андрію Фокичу, всіма когтями вцепився в його лисіну.
Випустив крик відчаю, буфетчик кинувся бігти донизу, а котиквпав з голови і бризнув догори по сходах
