Майстер витріщив очі, шепочучи:
- Однак, це буде, мабуть, ще ліпше того, що розповідав Іван! - абсолютно приголомшений, він озирався й нарешті сказав коту: - А вибачте ... це ти ... це ви ... - він збився, не знаючи, як звертатися до кота, на «ти» чи на «ви», - ви - той самий кіт, що сідали в трамвай?
- Я, - підтвердив потішений кіт і додав: - Приємно чути, що ви так чемно звертаєтесь з котом.
Котам звичайно чомусь говорять «ти», хоча жоден кіт ніколи ні з ким не пив на брудершафт.
- Мені здається чомусь, що ви не дуже-то кіт, - нерішуче відповів майстер, - мене все одно в лікарні почнуть шукати, - несміливо додав він Воланду.
- Ну чого вони будуть шукати! - заспокоїв Коров'єв, і якісь папери та книги виявилися у нього в руках, - історія хвороби вашої?
- Так.
